Альтруїзм або егоїзм?

2

При здійсненні вчинків ми дуже рідко замислюємося про їх справжньої суті. І так само оцінюємо вчинки інших людей. Адже далеко не завжди добрі, на перший погляд, дії інших людей бувають безкорисливими. Цілком поширеними є ситуації, коли «добрий самаритянин» здійснює свої благодіяння заради самозадоволення.


При здійсненні вчинків ми дуже рідко замислюємося про їх справжньої суті. І так само оцінюємо вчинки інших людей. Адже далеко не завжди добрі, на перший погляд, дії інших людей бувають безкорисливими. Цілком поширеними є ситуації, коли «добрий самаритянин» здійснює свої благодіяння заради самозадоволення.
В психології існує поняття «альтруїзм». Так називають манеру поведінки, яка спрямована на благо для інших осіб, не обумовлене зовнішнім заохоченням. В етиці поняття альтруїзму використовується як антонім поняття «егоїзм». Останній розуміється як життєвої позиції, де особистий інтерес і його задоволення є вищим благом.
Як ми бачимо, «егоїзм» і «альтруїзм» виступають як взаємовиключні поняття. Але в реальності взаємозв’язок між ними є і досить тісний. Деякі психоаналітики вважають, що альтруїзм виступає лише в якості фасаду, що приховує егоїзм і агресію. Тобто він похідна від егоїстичної базової мотивації. У певних ситуаціях альтруїзм може не мати істинного характеру, а служити засобом психологічного захисту, в прояві несвідомого конфлікту. Психоаналіз розуміє під захисним механізмом несвідомі вчинки індивіда, які спрямовані на захист від атаки з боку навколишньої реальності його внутрішнього світу. Серед подібних атакуючих імпульсів можуть бути фантазії, заздрість, незадоволені потреби, мрій і т. п.
У всіх захисних механізмів є загальні характеристики. Так, вони діють на несвідомому рівні і тому виступають як засоби самообману людини. Вони заперечують, спотворюють і фальсифікують навколишню реальність, маючи на меті знизити рівень тривожності психіки індивідуума. Робота захисних механізмів накладає на наше «Я» певні обмеження і вимагає для своєї підтримки вельми значних енергетичних витрат. Вони служать для психіки дуже важким тягарем. Спрацювавши одноразово, вони вже не зникають, а перетворюються в постійний спосіб реакції, властиві даному індивідууму і регулярно повторюється протягом усієї його життя. З числа захисних механізмів варто згадати так звану «раціоналізацію». Суть її в спробах логічно пояснити свої вчинки і думки з метою приховати справжні їхні мотиви.
Також існує і так зване «реактивне поведінка». В цьому випадку активно витісняються зі свідомості «незручні» думки з заміною на їх протилежність. Скажімо, злість замінюється на доброту і т. п. Ще одним механізмом захисту виступає так зване «альтруїстичне підпорядкування». Даний механізм підпорядковує наші власні інстинктивні спонукання інтересам інших індивідуумів. Далі по порядку слід «альтруїстичне зречення», механізм якого зворотний по відношенню до попереднього. Добре відомий завдяки знаменитій п’єсі «Сірано де Бержерак». І, нарешті, так звана «невротична любов». У цьому випадку індивідуум постійно і безмежно віддає свою любов стороннім. При цьому він нейтралізує свою потребу в чужій любові. Як ми бачимо, далеко не завжди видимість відповідає змісту і, перш ніж робити далекосяжні висновки, потрібно уважно придивитися до суті і мотивами поведінки людини, яку ми оцінюємо.